Головна » Про гру » Гра наодинці

Гра наодинці

 

        З самого початку Кубиковий футбол був створений для самостійної гри (наодинці). Вже значно пізніше було створено варіант гри «Один на один» та «Два на два», для яких було придумано спеціальні правила.  

                          

         Коли у кубиковий футбол грає одна людина, вона керує діями обох команд одночасно. Хоча людина-гравець і проводить матч за обидві команди, гра у кубиковий футбол є динамічною. Нові ідеї щодо розвитку атак виникають постійно протягом гри і кубики переставляються практично автоматично.

         Обидві команди мають рівні шанси на перемогу. Граючи наодинці, людина-гравець надає кожній команді її стиль гри, але не потрібно створювати штучну перевагу однієї із команд.

                                                                                                              Правила для одного гравця   

 

      Коли  у Кубиковий футбол грає одна людина, найкраще проводити матч з двох таймів по 25 хвилин кожен. Як і у справжньому футболі, кожна команда складається з 11 кубиків-гравців (1 воротар і 10 польових гравців). На початку кожного тайму кожна з команд знаходиться на своїй половині поля, а після введення м’яча в гру з центру кубики-гравці «розбігаються» (переставляються) по усьому полю.

 

        На початку кожного тайму м`ячик вводиться в гру з центра поля.

 

        Після того, як забито гол, гру рекомендовано відновлювати вільним ударом з воротарського майданчика, а не з центру поля. Це може зберегти час, необхідний для розташування команд на своїх половинах поля після кожного голу.

 

       М’ячик передається від одного кубика до іншого, команди організовують комбінації, захист своїх воріт і атаки на ворота суперника. Кожен кубик має свою динамічну позицію на полі. Як і у справжньому футболі, є захисники, півзахисники, нападники.

 

      Рухається не лише м`ячик по полю, але й гравці.  Кубики змінюють свою позицію на полі в процесі гри. Кубики легко переставляти, руки не втомлюються, і не є тяжко підтримувати гру у хорошому темпі, не надто повільному чи надто швидкому.

 

      Для зручної гри слід зручно сидіти – або на килимі, якщо граємо на ньому, або на кріслі, якщо граємо на матраці ліжка чи столі.

 

      Як і у справжньому футболі, єдиноборства за м’яч також присутні у кубиковому футболі. Під час гри можуть виникати порушення правил, якщо один кубик,  намагаючись відібрати м’яч у іншого кубика, вдаряє його. Якщо м’ячик потрапляє у руку людини, яка тримає кубик, це вважається порушенням правил – грою рукою. Тоді призначається штрафний удар або пенальті, залежно від місця, де відбулося порушення правил.

 

       При виконанні штрафних ударів кубики з команди суперника повинні відійти від м’яча на відстань принаймні корпусів кубика в ширину (тобто 20 см). 

 

       Аути вкидаються швидким коротким рухом пальцями, не далі, ніж 3 см від «голови» кубика, з-за бокової лінії. Це рекомендовано для гри одному. Зауважте, що для гри один на один (або два на два) рекомендовано аути вводити з бокової лінії «ногами» кубика.

 

      Воротар у кубиковому футболі рухається руками людини, як і усі інші гравці. В момент удару по воротах рухати воротарем не можна, слід забрати від нього руку. 

 

      Кубик-воротар може вибивати м’яч високо повітрям, розпочинаючи атаку своєї команди. Для цього м’ячик підкидається і по ньому пробивається кубиком.     

 

      Бригада кубиків-арбітрів може бути присутня на полі, але судді у кубиковому футболі є декоративними і вони не повинні відволікати увагу від гри. Дитина, яка грає самостійно, сама виступає суддею, приймає рішення щодо фіксації порушень правил, положень «поза грою», роздачі жовтих і червоних карток.